Гуцули і вірш Чубая: 1970-2017

24 серпня 2017 року. На вершині гори Велика Сивуля (1836 м)

Гуцулія. Один із місцевих лісівників, змучившись від тривалого вештання горами, сів на невелику галявину. Перевівши подих, він вийняв із кишені свого камуфляжу старенького телефона й увімкнув музику. Тому чоловікові, певно, набридло рідне карпатське повітря, і враз захотілося змінити такі звичні шпилясті краєвиди гір на пласкі піщані пляжі. Бо посеред Карпат залунала не славна пісня про Олексу Довбуша, і не "Гуцулка Ксеня", а... "Вєтєр с моря дул".

І дмухнув отой вітер (радше, з якогось північного моря) - аж від нього, здається, дерева закашляли, ніби вдихнули їдкого диму найміцніших цигарок ("Біломорканал", очевидно). А чоловік, сидячи майже в позі лотоса, лише задоволено прошепотів: "Файно".

Від споглядання цього в моїй голові виринула сцена одного Чубаєвого вірша з циклу "Пісня про золоті клітки", присвяченого знаному історикові Валентинові Морозу в часі його повторного арешту 1970 року.  

Валентин Мороз - один із символів українського спротиву 1960-70 років

Там дракон, який оселився на вершині гори, малював гуцульські писанки, аби люди в долині повірили, що він ніякий не зайда, а таки свій, тутешній дракончик. Й ось 

"... вибігли ми до воріт щоб на

 писанки ті поглянути

 а на писанці кожній

 тюрма намальована".

Схоже, намалював їх дракон чимало. Тож вони досі котяться схилами гір, а люди підбирають: хтось - пісні на кшталт "Вєтєр с моря дул", хтось - московські фільми, соцмережі і т.п.

Український поет Грицько Чубай

Так, звісно, дракони бували й бувають тутешніми. Приклад, Петро Шелест, перший секретар ЦК Компартії в Україні (1963-1972). Це ж, вочевидь, про нього той вірш. Шелест, за словами сучасного гарвардського історика Сергія Плохія, "підтримував формування нового типу української самосвідомості,(...) поєднуючи елементи відданості соціалістичному ладу з місцевим патріотизмом та шануванням української історії і культури". Але ж саме за його каденції і безпосереднього сприяння нахлинули дві хвилі арештів українських патріотів - у серпні-вересні 1965-ого й у січні-квітні 1972-ого (Валентина Мороза спершу репресували 1965-ого, а наступний його арешт навіть випередив другу хвилю майже на півтора року). Передувало ж цим гонінням варварське знищення цілого фонду україніки в Публічній бібліотеці Академії Наук у Києві, скоєне 24 травня 1964 року (згоріли близько 600 тисяч українських книжок, стародруків, рукописів). Поширюваний у самвидаві памфлет "З приводу процесу над Погружальським" (це прізвище особи, що здійснила підпал книгозбірні) був одним із "доказів провини" майбутніх ув'язнених за політичними мотивами. У цьому тексті, автором якого, за однією з версій, був Євген Сверстюк, викривався цинізм і фактична безкарність злочину загарбників супроти української культури.   

Петро Шелест, Перший секретар ЦК КП України (1963—1972)

Та повернімось до лісівника... Зазвичай такі люди просять дати їм спокій - вони ж не вбивають українських воїнів на східному фронті, навпаки - часто теж за Україну. А ті пісні російські, які слухають, "такі звичні, такі душевні" (забувають, що існують і злі душі)... А ті фільми, які дивляться, "такі життєві, такі правдиві" (?). А кострубата російська, на яку переходить мешканка київського передмістя, опинившись у столичному метро (усе на моїх очах): "вона ж, ця російська, теж уже така своя" ("балакать по-простому можу й удома, а тут, між городськими, я нічим не хужа") ...

Наша мова і культура для них - то щось недосконале, щось просте, щось суто для дому, де фоном грає московська попса і крутять московське "мило". Вони хочуть спокою, і їх влаштовує звичка, насаджена наслідком господарювання чужинців і місцевих малоросів, які віками робили з них пасивних об'єктів ворожого впливу. Але як же я хочу попри те, щоб вони... щоб ми стали вільними!

"П'ятикнижжя" Грицька Чубая (Львів, ВСЛ - 2013) - найкраща книга Форуму видавців 2013 року

І доречно в цьому випадку навести слова Еріха Фромма, який осмислював концепцію Бенедикта Спінози так: "Коли людина здійснює активний вплив, вона є вільною, вона - господар цього впливу; у разі пасивного впливу людину підштовхують уперед (або тягнуть назад - від себе додаю), вона перетворюється на об'єкт мотивів, які сама не усвідомлює".

Активності нам!

Назар ДАНЧИШИН