 |
| 24 серпня 2017 року. На вершині гори Велика Сивуля (1836 м) |
Гуцулія. Один із місцевих лісівників, змучившись від тривалого вештання горами, сів на невелику галявину. Перевівши подих, він вийняв із кишені свого камуфляжу старенького телефона й увімкнув музику. Тому чоловікові, певно, набридло рідне карпатське повітря, і враз захотілося змінити такі звичні шпилясті краєвиди гір на пласкі піщані пляжі. Бо посеред Карпат залунала не славна пісня про Олексу Довбуша, і не "Гуцулка Ксеня", а... "Вєтєр с моря дул".
І дмухнув отой вітер (радше, з якогось північного моря) - аж від нього, здається, дерева закашляли, ніби вдихнули їдкого диму найміцніших цигарок ("Біломорканал", очевидно). А чоловік, сидячи майже в позі лотоса, лише задоволено прошепотів: "Файно".
Від споглядання цього в моїй голові виринула сцена одного Чубаєвого вірша з циклу "Пісня про золоті клітки", присвяченого знаному історикові Валентинові Морозу в часі його повторного арешту 1970 року.
 |
| Валентин Мороз - один із символів українського спротиву 1960-70 років |
Там дракон, який оселився на вершині гори, малював гуцульські писанки, аби люди в долині повірили, що він ніякий не зайда, а таки свій, тутешній дракончик. Й ось
"... вибігли ми до воріт щоб на
писанки ті поглянути
а на писанці кожній
тюрма намальована".
Схоже, намалював їх дракон чимало. Тож вони досі котяться схилами гір, а люди підбирають: хтось - пісні на кшталт "Вєтєр с моря дул", хтось - московські фільми, соцмережі і т.п.
 |
| Український поет Грицько Чубай |
Так, звісно, дракони бували й бувають тутешніми. Приклад, Петро Шелест, перший секретар ЦК Компартії в Україні (1963-1972). Це ж, вочевидь, про нього той вірш. Шелест, за словами сучасного гарвардського історика Сергія Плохія, "підтримував формування нового типу української самосвідомості,(...) поєднуючи елементи відданості соціалістичному ладу з місцевим патріотизмом та шануванням української історії і культури". Але ж саме за його каденції і безпосереднього сприяння нахлинули дві хвилі арештів українських патріотів - у серпні-вересні 1965-ого й у січні-квітні 1972-ого (Валентина Мороза спершу репресували 1965-ого, а наступний його арешт навіть випередив другу хвилю майже на півтора року). Передувало ж цим гонінням варварське знищення цілого фонду україніки в Публічній бібліотеці Академії Наук у Києві, скоєне 24 травня 1964 року (згоріли близько 600 тисяч українських книжок, стародруків, рукописів). Поширюваний у самвидаві памфлет "З приводу процесу над Погружальським" (це прізвище особи, що здійснила підпал книгозбірні) був одним із "доказів провини" майбутніх ув'язнених за політичними мотивами. У цьому тексті, автором якого, за однією з версій, був Євген Сверстюк, викривався цинізм і фактична безкарність злочину загарбників супроти української культури.
 |
| Петро Шелест, Перший секретар ЦК КП України (1963—1972) |
Та повернімось до лісівника... Зазвичай такі люди просять дати їм спокій - вони ж не вбивають українських воїнів на східному фронті, навпаки - часто теж за Україну. А ті пісні російські, які слухають, "такі звичні, такі душевні" (забувають, що існують і злі душі)... А ті фільми, які дивляться, "такі життєві, такі правдиві" (?). А кострубата російська, на яку переходить мешканка київського передмістя, опинившись у столичному метро (усе на моїх очах): "вона ж, ця російська, теж уже така своя" ("балакать по-простому можу й удома, а тут, між городськими, я нічим не хужа") ...
Наша мова і культура для них - то щось недосконале, щось просте, щось суто для дому, де фоном грає московська попса і крутять московське "мило". Вони хочуть спокою, і їх влаштовує звичка, насаджена наслідком господарювання чужинців і місцевих малоросів, які віками робили з них пасивних об'єктів ворожого впливу. Але як же я хочу попри те, щоб вони... щоб ми стали вільними!
 |
| "П'ятикнижжя" Грицька Чубая (Львів, ВСЛ - 2013) - найкраща книга Форуму видавців 2013 року
І доречно в цьому випадку навести слова Еріха Фромма, який осмислював концепцію Бенедикта Спінози так: "Коли людина здійснює активний вплив, вона є вільною, вона - господар цього впливу; у разі пасивного впливу людину підштовхують уперед (або тягнуть назад - від себе додаю), вона перетворюється на об'єкт мотивів, які сама не усвідомлює".
Активності нам!
Назар ДАНЧИШИН
|
Коментарі
Дописати коментар